Василь Козел:  «Сила України не у її поділі на Схід і Захід, а у її сильному єдиному центрі!»

Василь Козел: «Сила України не у її поділі на Схід і Захід, а у її сильному єдиному центрі!»

Кандидати в депутати в більшості випадках передбачувані в своїх «підходах» до виборців. Не схожим на інших претендентів на народного обранця виявився Василь Козел, голова Житомирської обласної організації Єдиного Центру – людина молода та енергійна, сповнена бажання працювати та вирішувати проблеми, завдяки системному підходу та далекоглядному баченню. І округ був обраний не випадково, адже рідний Василю Козелу Житомирський район є частиною 67-го виборчого округу, куди також входять Чуднівський, Любарський, Романівський та частина міста Житомира. Гадзинка, Нова Вигода, Березина, Глибочиця – села Житомирського району, де знають Козела Василя не з плакатів- обіцянок та «біг-мордів». Він тут прикладає всіх зусиль, щоб відродити та надати європейського вигляду селу.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Зубко – Єдиний Центр унікальна політична сила, яка об’єднує людей
2008-11-06 14:19:00

Зубко – Єдиний Центр унікальна політична сила, яка об’єднує людей

Останнім часом в українській політиці впевнено заявляє про себе партія Єдиний Центр. Досить дієвим є її Житомирський осередок. Зацікавленість людей новою політичною силою очевидна тому, на запитання видання відповідає голова Житомирського обласного осередку Єдиного Центру Геннадій Зубко.

Останнім часом в українській політиці впевнено заявляє про себе партія Єдиний Центр. Досить дієвим є її Житомирський осередок. Зацікавленість людей новою політичною силою очевидна тому, на запитання видання відповідає голова Житомирського обласного осередку Єдиного Центру Геннадій Зубко.

— Вас добре знають у Житомирі в різних сферах діяльності. Після недавнього створення Єдиного Центру зросла зацікавленість Вами, як політиком. З’їзд відбувся, що далі?
— На з’їзді ми розв’язали головну інтригу: хто є лідером Єдиного Центру. Делегати визначили, що безсумнівним лідером є Ігор Кріль. Також ми визначилися з основними напрямками, за якими будемо працювати далі. Тобто затвердили нові редакції Політичної платформи, Програмних завдань та Статуту Єдиного центру.
Звісно, не можна сказати, що це вже стратегія партії, але, безперечно, це – основні напрямки розвитку партії як структури.
— Скажіть, а якими реальними нововведеннями і досягненнями може похвалитися партія на регіональному, загальноукраїнському рівні?
— Інновації справді є й вони суттєві. Головне, що розвиток нашої партії відбувається знизу. Це робить широку платформу політичній структурі. Основна увага — до регіонів. Ми залучаємо до своїх лав авторитетних, успішних людей, які зможуть створити базу організації. У нашій державі люди звикли до того, що на всеукраїнському рівні визначається відома особа, яка завдяки піар-розробкам стає лідером. Потім до харизми лідера підтягується уся політична структура. Ми ідемо іншим шляхом. Авторитетні, успішні, знані люди у регіонах формують осередки на місцях, які складаються у цілісну організацію. Саме ці люди й обрали Ігоря Кріля лідером.
Чи не головною інновацією Єдиного Центру є те, що ми перші не заявили про об’єднання, а стали партією єднання. Ми будуємо свою діяльність не на конкретному регіоні чи території, мовному чи етнічному питанні, а на проблемах і пропозиціях, що цікавлять всіх. Єдиний Центр об’єднує людей, яким досі політика була не цікава через протистояння різних партій, що виливалося у звичайні чвари.
Настав час професіоналів у своїй сфері діяльності, які не можуть миритися з процесами у державі й хочуть щось змінити. Мова про бізнесменів, учителів, управлінців, лікарів, людей будь-якої професії, котрі готові займати активну позицію. Саме тому у лавах Єдиного Центру майже 70% людей, які раніше не мали партійного квитка. Проте, вони професіонали у своїй діяльності, вони знають, як змінити її на краще. Це визначає зацікавленість людей Єдиним Центром. Ми маємо змінити форму існування політичної системи й відійти від проявів протистояння між партіями. Діяльність політичних сил має базуватись не на поділі електорату, а на вирішенні проблем розвитку України.
— Засоби масової інформації повідомляли, що ЄЦ — це провладна партія, яка будує свою діяльність на адмінресурсі. Прокоментуйте, будь ласка...
— До Єдиного Центру «вливаються» не партії і посади, а приходять люди. Це освічені, високоморальні, поважні особистості, які мають сформовані переконання і власний погляд на події. Нема чого дивуватися, що вони обіймають доволі відповідальні посади не лише у державних установах, а й у школах, університетах, лікарнях, на підприємствах.
Це логічно і цілком нормально, коли освічена людина стає професіоналом своєї справи, здобуває життєвий досвід, і як наслідок, хоче реалізувати себе у тій чи іншій політичній силі. У цьому сенсі Єдиний Центр унікальна політична сила, яка об’єднує людей з активною позицією і не тільки з бажанням змін, а й зі знаннями, як їх втілити у реальність.
— Зрозуміло, що партійна діяльність не проста. Що Вас особисто зацікавило в політиці? Будучи доволі успішним у партійній діяльності, як Ви йшли до рішення бути не просто членом ЄЦ, а обійняти ключову позицію у формуванні нового руху?
— До створення Єдиного Центру я прийшов спільно із людьми, що є командою регіонального рівня. Наша громадська позиція була завжди досить активною. Ми пройшли через президентські, парламентські вибори, потім отримали дострокові парламентські, що знову не принесли очікуваних змін. На загальноукраїнському рівні почались розмови про нові позачергові вибори, тільки вже не зрозуміло які: чи президентські, чи парламентські, чи місцеві. З того моменту стало зрозуміло, що події розвиваються по колу. А для змін необхідно не переставляти учасників подій, а привести до дії нову силу. Тим паче, активні люди не можуть перебувати довгий час в очікуванні. Так і з’явився Єдиний Центр на Житомирщині.
— Беручи на себе відповідальність політичного лідера, Ви певні, що знаєте про проблеми та потреби пересічних житомирян і загалом українців?
— Я і моя родина — ми пересічні житомиряни та українці. Я знаю що потрібно мені, моїм батькам і дітям: людям, яких я люблю. Думаю те,  що потребую я і моя родина, те саме необхідне всім українцям. Їм потрібна міцна держава з високим рівнем економіки, можливість жити, працювати на батьківщині й одержувати за це пристойну винагороду. Тому треба впорядкувати податкову, фінансову системи.
Вони мріють про рівні дороги, якісну воду і тепло. Для цього необхідно залучити інвестиції в такі господарства як водоканал, теплокомуненерго, дорожні господарствами. Практично це можливо через такий інструмент, як створення акціонерних товариств, з контрольним пакетом у громади міста. У Житомирі негайно потрібно реструктуризувати трамвайно-тролейбусне управління, яке напряму залежить від міського бюджету. Чистота, комфорт і порядок у місті та Україні — це нагальні потреби для моєї родини, моїх земляків і всіх українців.
Людям потрібна гарантія можливості здобути освіту й медичне забезпечення, зустріти гідно старість. Але зараз соціальна сфера дає час від часу невеликі доплати, на які не можна існувати. Люди працюють все життя на державу, а в похилому віці мають трохи більше 500 гривень, на які неможна купити навіть продуктів, не кажучи про ліки. У якій не простій ситуації молодь, знає кожен, хто має дітей. Проблеми з забезпеченням житлом, отриманням доступної освіти не на все життя, а впродовж життя.
А ще вони хочуть цікаву українську періодику і книгу, висококласне кіно та мистецтво  перестати постійно думати: чи змінять щось найближчі вибори. Я знаю, що цього хочуть мої рідні. Переконаний, що саме цього хочуть всі житомиряни і всі українці.
Я і мої однодумці знаємо як із бажання зробити реальність.

— Ви торкнулися сімейної теми. Згадайте свої найяскравіші спогади про шкільні роки?

— Школа для мене — це спогади про особливий світ. Тут найкращі переживання радощів та смутку. Цікавість до всього не залишала часу на байдикування: спочатку піонерські загони, потім комсомол й головування в учнівському комітеті. Тож активний із дитинства (усміхається). Спробував себе у безлічі клубах за інтересами і спортивних секціях, але все одно, найяскравішими спогадами лишились ті моменти, коли просто безтурботно спілкувався з друзями й будував плани на майбутнє.
Пам’ятаю один курйоз: на уроці вчителька раптом абсолютно щиро стала говорити про те, що дуже добре знає мою родину й дуже мені співчуває. Вона весь час повторювала: «Вашей семье сейчас так тяжело». А я ніяк не розумів чому важко, якщо все нормально. Пізніше виявилося, що про мого батька написали у газеті фельєтон під псевдонімом, у якому досить жорстко розкритикували. У ті часи це було справжньою подією. Й тільки тепер я розумію, що не всі могли гідно протистояти критиці. А батько справді сильна людина: має гарну освіту, багатющий життєвий досвід, є гарним господарником і управлінцем, а від того — про все має власну думку й не боявся її заявити. Саме за це йому часто перепадало, але таки ж за це й поважали, питали пораду.


 

Газета «Житомирщина» 14.08.2008 №89

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"