Василь Козел:  «Сила України не у її поділі на Схід і Захід, а у її сильному єдиному центрі!»

Василь Козел: «Сила України не у її поділі на Схід і Захід, а у її сильному єдиному центрі!»

Кандидати в депутати в більшості випадках передбачувані в своїх «підходах» до виборців. Не схожим на інших претендентів на народного обранця виявився Василь Козел, голова Житомирської обласної організації Єдиного Центру – людина молода та енергійна, сповнена бажання працювати та вирішувати проблеми, завдяки системному підходу та далекоглядному баченню. І округ був обраний не випадково, адже рідний Василю Козелу Житомирський район є частиною 67-го виборчого округу, куди також входять Чуднівський, Любарський, Романівський та частина міста Житомира. Гадзинка, Нова Вигода, Березина, Глибочиця – села Житомирського району, де знають Козела Василя не з плакатів- обіцянок та «біг-мордів». Він тут прикладає всіх зусиль, щоб відродити та надати європейського вигляду селу.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Кріль: Єдиний Центр пропонує План виходу з кризи
2009-02-12 17:32:00

Кріль: Єдиний Центр пропонує План виходу з кризи

5 лютого лідер Єдиного Центру, народний депутат України Ігор Кріль представив у парламенті антикризову ініціативу Єдиного Центру. Для чого потрібен План оновлення країни, політик розповів кореспондентові нашої газети.

Єдиний Центр запропонував власний План оновлення країни. Яка причина появи цієї ініціативи?
— У країні набирає обертів економічна криза, спричинена нездатністю уряду реагувати на кризові явища. Це ускладнюється політичною кризою, яка з наближенням президентських виборів посилиться. Далі будуть вибори міських, сільських і селищних голів у березні 2010 року, вибори місцевих рад у березні 2011-го. Сьогодні вже очевидно, що протягом цих двох років країна змушена буде провести позачергові парламентські вибори. Важко передбачити, якою буде Україна після економічної кризи й затяжних політичних баталій. Існує реальна небезпека економічного краху. Це може відкинути розвиток держави на десятки років назад.
Які основні позиції цього ”перезавантаження” нашої держави?
— Той, хто має президентські амбіції, нехай іде на вибори. В уряді мають працювати професіонали, які на період президентської кампанії виборами не займатимуться. Цей ”технічний” уряд має зосередитися виключно на вирішенні економічних проблем. Він має взяти на себе непопулярні рішення, зробити чорну роботу, зібравши на себе весь негатив. Але при цьому розпочати процес економічної стабілізації. Це відокремить економіку від політики й дасть можливість усім кандидатам у президенти агітувати за себе, не використовуючи для підвищення рейтингів урядовий ресурс.
І скільки часу працюватиме цей ”технічний” уряд?
— До формування нового уряду новим парламентом, який має бути обраний у жовтні–листопаді цього року на позачергових одночасних парламентських і президентських виборах.
А чи зможуть кардинально вплинути такі швидкі вибори на зміну розстановки політичних сил і чи не підтвердять виборці статус-кво?
— Безумовно, конфігурація парламенту зміниться. Один із пунктів нашого Плану оновлення країни — це зміна законодавства про вибори до всіх рівнів влади на основі відкритих виборчих списків. Люди будуть знати, кого обирають у конкретному окрузі від конкретної партії. Це приведе до того, що зміниться як конфігурація парламенту, так і якісний склад парламентських фракцій. Люди голосуватимуть не за партійних функціонерів із Києва, а за людей авторитетних на місці, за тих, кого добре знають.
А якщо подвійні вибори не вирішать головної проблеми української політики останніх років — протистояння між гілками влади? Тобто новообраний президент так і не отримає вирішального впливу в парламенті і перетягування владної ковдри продовжаться, незважаючи навіть на зміну прізвищ президента і прем’єра?
— За Планом оновлення країни цей гордіїв вузол пропонується розрубати всенародним референдумом. Для цього Верховна Рада має законодавчо закріпити можливість затвердження Конституції на референдумі, після чого всі можливі її варіанти мають пройти через парламент, і вже українці вирішуватимуть, хто ”в хаті господар” — президент чи парламент, хто відповідає за виконавчу владу, за внутрішню й зовнішню політику. Політичне життя починається з чистого аркуша — з новою Конституцією, новообраними президентом і парламентом.
Однак одразу після цієї виборчої кампанії в березні 2010-го повинні відбутися вибори місцевих голів, а вже за рік — в березні 2011-го — вибори до місцевих рад. Тобто з ”чистого аркуша” почати не вдасться. Усі будуть втягнуті на два роки у місцеві політичні ”бої”. Який вихід з цієї ситуації?
— Простий. Ми пропонуємо перенести вибори голів міських, сільських і селищних на рік і провести їх спільно з виборами місцевих депутатів. Тобто замість чотирьох виборчих кампаній проводимо дві: у жовтні–листопаді 2009-го та березні 2011-го. І потім забуваємо про вибори до 2014 року. А різниця майже у півтора року між загальнодержавними і місцевими виборами буде корисною для виборців. Вони за цей час зможуть оцінити тих, кого обрали в парламент, і, якщо потрібно, підкорегувати своє волевиявлення на місцевому рівні.
У Плані оновлення країни усі пункти вимагають консолідованої дії буквально всіх політичних сил, а таке годі уявляти. Чи не видається вам цей План занадто утопічним?
— Я можу сказати одне — щомісяця економічна ситуація в країні погіршуватиметься, а соціальна напруга зростатиме. Кризі поки що не видно краю. У таких умовах політики будуть змушені об’єднатися хоча б заради самозбереження, для того, щоб не перетворитися  на ”політичні трупи”. І я маю надію, що розуміння цього до них прийде найближчим часом, і вони спроможуться у травні–червні ухвалити ті рішення, про які йдеться у нашому Плані оновлення країни. Сподіваюся, вони зроблять над собою зусилля і підуть на цілковите ”перезавантаження” української політичної системи.
План оновлення країни
1.До травня 2009 року — зміна системи виборів до всіх рівнів влади на основі відкритих виборчих списків.
2.До червня 2009-го — зміна законодавства, що забезпечить прийняття Конституції на референдумі.
3.До червня 2009 року — перенесення на рік виборів міських, сільських і селищних голів та проведення їх разом із виборами депутатів місцевих рад.
4.До липня 2009-го — розробка варіантів Конституції, які будуть винесені на референдум.
5.У жовтні–листопаді 2009 року — одночасне проведення парламентських і президентських виборів, а також референдуму щодо Основного закону.
6.До початку виборчої кампанії — відставка уряду й формування нового Кабінету Міністрів, який працюватиме до складання присяги новообраного складу парламенту.
7.Проведення у березні 2011-го місцевих виборів.

 

Андрій Гончарук \"Газета по-українськи\"

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"